12:29 Страхування автомобіля. Що робити, якщо при настанні страхового випадку страхова компанія не виплачує гроші. Методи боротьби. |
| Відповідно до Закону України «Про страхування» в Україні існують такі види автострахування: - обов‘язкове (так зване ОСАГО), яке регулюється Законом України «Про обов‘язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; - добровільне, яке, в свою чергу, також можна поділити на два різновиди: добровільне страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та страхування майна (так зване КАСКО). Що стосується першого виду страхування – ОСАГО, то його досить чітко та однозначно врегульовано відповідним Законом, і на практиці питань з оформленням обов‘язкової страховки не виникає. Тут слід звернути увагу на такі моменти: * купуючи цей вид страховки, автовласник страхує свою відповідальність за заподіяння ним шкоди майну, життю та здоров‘ю третіх осіб. Це означає, що майнові збитки, нанесені автовласником під час ДТП третім особам, буде відшкодовувати не він з власної кишені, а страхова компанія, з якою ним укладено такий вид договору автострахування; * відповідно до закону цей вид автострахування є обов‘язковим. Це означає, що кожен автовласник повинен укласти договір страхування своєї відповідальності перед третіми особами; * від цього виду страхування законом звільнено учасників бойових дій, інвалідів війни, інвалідів першої групи та осіб, що керують автомобілями, які належать вищезазначеним особам; * поліс обов‘язкового страхування згідно Правил дорожнього руху входить до переліку документів, які повинен мати при собі водій; * межі відповідальності страхової компанії за цим видом страхування наступні: за шкоду, заподіяну майну, – 25500 грн.; за шкоду, заподіяну життю та здоров‘ю, – 51000 грн. Зрозуміло, що сума в 25500 грн. може виявитись недостатньою у разі, якщо автовласник спричинив ДТП та заподів шкоду дорогому автомобілю, тому доцільним є додаткове оформлення добровільного страхування відповідальності автовласника з лімітом від 25000 до 250000 грн. Значно складнішим є страхування майна – власне, автомобіля. Законом врегульовано тільки істотні умови договорів страхування КАСКО, решта суттєвих моментів встановлюється кожною страховою компанією на власний розсуд Правилами страхування. Перше найголовніше правило – слід уважно вивчати не тільки договір страхування КАСКО, який, як правило, складається з двох сторінок, а й Правила страхування тієї страхової компанії, послугами якої є намір скористатися. Зворотній бік договору містить тільки основні, але далеко не всі суттєві умови страхування автомобіля, і на практиці дуже розповсюдженою є ситуація, коли при реалізації договору, а саме, необхідності отримання страхової виплати, на автовласника чекає ціла купа «сюрпризів», що дають можливість страховій компанії затягувати процес виплати, а іноді й взагалі відмовляти у виплаті страхового відшкодування. Отже, на що ж необхідно звертати увагу при вивченні договору та Правил страхування? Спробуємо дати відповідь на це питання, узагальнивши найбільш розповсюджені проблемні ситуації, з якими стикаються власники автомобілів, застрахованих по КАСКО. 1. Виключення із страхування, тобто ті обставини, за яких страхова компанія звільняється від виплати страхового відшкодування. Законом України «Про страхування» встановлено вичерпний перелік таких обставин, однак на практиці страховики суттєво доповнюють цей перелік. Умовно ці винятки з страхових випадків можна поділити на такі види: 1) порушення ПДД (наприклад, керування ТЗ у стані сп‘яніння, управління без правових підстав тощо); 2) порушення правил експлуатації ТЗ (наприклад, свідоме керування технічно несправним ТЗ); 3) інші випадки (наприклад, ДТП, що сталося внаслідок виходу з ладу будь-якої з відповідальних деталей ТЗ, та при цьому ТЗ не пройшов чергового технічного огляду, викрадення ТЗ, яке відбулося до моменту постановлення його на облік в органах ДАІ, пошкодження шин, ковпаків, пошкодження внаслідок сушки або зварювання, використання ТЗ у спортивних змаганнях, у навчальній їзді або в якості таксі, не погоджений з страховиком тюнінг тощо). Також слід звернути увагу на те, чи відшкодовуються так звані непрямі збитки/шкода, наприклад, штрафи, використання орендованого ТЗ замість пошкодженого у ДТП, витрати на проживання у готелі, вартість складання калькуляції на СТО, вартість евакуації ТЗ тощо. 2. Хто, яким чином та в які строки проводить експертну оцінку пошкоджень ТЗ. На практиці досить частими є випадки, коли оцінку пошкоджень проводить експерт страхової компанії на підставі зовнішнього огляду. Це може призвести до неповної оцінки наявних пошкоджень, оскільки зовнішній огляд не дає можливості виявити на місці огляду внутрішні пошкодження ТЗ. В такій ситуації радимо автовласникові проводити огляд на офіційний СТО або на станції, майстрам якої він довіряє, при цьому такий огляд він має обов‘язково письмово погодити зі страховою компанією та здійснити за участю страхового експерта, який повинен паралельно з працівником СТО та у присутності автовласника документально зафіксувати всі виявлені пошкодження. У разі ж незгоди автовласника з оцінкою пошкоджень страховою компанією, він має можливість провести незалежну експертну оцінку. Якщо договором страхування не передбачено відшкодування вартості проведення незалежної експертизи з ініціативи автовласника, то таке відшкодування в подальшому можна здійснити в судовому порядку шляхом подання цивільного позову до особи, яка винна у ДТП. 3. Хто здійснює ремонт пошкодженого ТЗ. Якщо автовласник планує здійснювати ремонт свого автомобіля на певній СТО, радимо йому заздалегідь, до моменту підписання договору, письмово погодити обрану СТО зі страховиком. В противному випадку, страховик, як правило, залишає за собою право вибору СТО, а також визначення вартості ремонтних робіт на підставі середніх ринкових цін по регіону, що далеко не завжди відповідає реальній вартості відновлювального ремонту. Окрім того, якщо автомобіль знаходиться на гарантійному обслуговуванні офіційної станції, ремонт на іншій СТО, як за вибором автовласника, так і за вибором страхової компанії, може призвести до втрати гарантії на автомобіль. 4. Порядок сплати страхового відшкодування. Якщо автомобіль придбаний із залученням кредитних коштів банку, автовласникові слід звернути увагу на те, хто буде отримувати страхове відшкодування, оскільки вигодонабувачем за договором страхування може бути безпосередньо банк та, відповідно, відшкодування буде перераховано банку в рахунок погашення кредиту. Отже, в такій ситуації необхідно уважно вивчити як договір страхування в частині порядку сплати страхового відшкодування, так і кредитний договір. Додатково варто також звернути увагу на те, що Законом України «Про страхування» банкам прямо заборонено нав‘язувати при отриманні кредиту на покупку автомобіля лише певні страхові компанії. Отже, якщо автовласника задовольняють умови кредитування обраного банку, але з якихось причин не влаштовує запропонована банком страхова компанія, йому потрібно пам‘ятати, що він має захищену законом можливість вільно обирати страховика. Можемо рекомендувати в такій ситуації перевести спілкування з банком в офіційну площину, а саме, всі аргументи автовласника щодо вільного вибору страхової компанії викладати у письмовому вигляді та надсилати банку рекомендованими листами. Така форма спілкування надасть автовласнику можливість у разі відмови банку у задоволенні його законних вимог щодо вільного вибору страхової компанії (що також повинно бути оформлено у письмовій формі) звернутися до суду та відстояти його інтереси. 5. Ліміт відшкодування. Обов‘язково слід звернути увагу на те, що якщо в період дії договору страхування страхові випадки виникають неодноразово, то кожна наступна виплата страхового відшкодування буде здійснюватися з вирахуванням із загального розміру страхової суми (встановленої від час укладання договору страхування) сум вже сплачених раніше страхових відшкодувань, тобто, на пропорційній основі. Зазвичай договори КАСКО обумовлюють можливість внесення змін до договору та доплати страхової премії з метою відновлення страхової суми до початкового рівня. 6. Що робити у разі відмови у виплаті страхового відшкодування. Що ж стосується тактики поведінки автовласника у разі, якщо страхова компанія відмовляється сплачувати страхове відшкодування, то можемо надати такі рекомендації. По-перше, як вже було зазначено вище, до підписання слід уважно вивчити як сам договір, так і правила страхування, оскільки, підписуючи бланковий договір, автовласник автоматично підтверджує свою згоду і з правилами страхування. По-друге, необхідно виконувати умови договору. Нині однією із розповсюджених підстав для затягування виплат за договором або відмови у виплаті страхового відшкодування є посилання страхових компаній на неналежне повідомлення про страховий випадок та неподання всіх необхідних документів. Радимо при настанні страхового випадку негайно, засобами телефонного зв‘язку або телеграмою (що є більш оптимальним), повідомити про це страхову компанію. При цьому у телеграмі слід докладно зазначити як реквізити договору страхування, так і всі інші суттєві обставини – місце і час, відомості про інших учасників ДТП. В подальшому при поданні до страхової компанії заяви про настання страхового випадку та документів, які вимагаються договором, радимо оформлювати заяву у двох примірниках із зазначенням в ній всіх наданих документів (оригіналів або копій), та вимагати від страхової компанії на екземплярі заяви автовласника поставити відмітку про її прийняття (із зазначенням дати та вхідного номеру). По-третє, у разі виникнення суперечок щодо виплати страхового відшкодування спілкування із страховиком слід здійснювати виключно у письмовій формі або рекомендованими листами із описом вкладених документів, або в порядку подання заяви, як це було зазначено вище. Всі документи, які автовласник отримає після настання страхового випадку, він має залишати собі в копіях або в оригіналах (по можливості). Алгоритм дій автовласника у разі відмови від виплати йому страхового відшкодування може бути приблизно наступним: * подання до страхової компанії письмового запиту із вимогою детального та аргументованого пояснення причин відмови у виплаті з посиланнями на норми законодавства, положення договору та правила страхування; * подання до страхової компанії письмової претензії з вимогою виплати страхового відшкодування, а також штрафних санкцій, встановлених договором; * у разі негативної відповіді страхової компанії на претензію – подання позову до суду. |
|
|